Святослав Ханенко: Причина наших невдач — відсутність стратегії розвитку системи
Медична газета України “ВАШЕ ЗДОРОВ’Я” (Орган Міністерства охорони здоров'я) від 01.07.2011.
Дискусія навколо питань реформування системи охорони здоров’я України триває, набуває гостроти. На сторінках «Вашого здоров’я» висвітлили свою позицію, свої думки начальники обласних управлінь охорони здоров’я, головні лікарі центральних районних лікарень, сімейні лікарі і навіть пацієнти, внесли низку конструктивних пропозицій, як нам жити далі. Наш кореспондент попросив викласти свої міркування з порушених питань директора Інституту стратегічного розвитку системи охорони здоров’я України Святослава ХАНЕНКА, депутата Київської обласної ради, оскільки інститут має певні напрацювання в цій темі.
— Святославе Михайловичу, хотілось би знати напрацьовані Вами основоположні принципи розвитку нашої системи охорони здоров’я.
— Будь ласка, сформулюю коротко. Охорона здоров’я українців — це пріоритетне питання національної безпеки України. В українському суспільстві має формуватися культ здоров’я — духовного, фізичного, психічного. Наша система охорони здоров’я стане ефективною лише за умови її трансформації на економічно-правових засадах і на найширшому впровадженні інформаційних технологій. Ключовою фігурою в системі має стати лікар загальної практики — фондотримач, який спільно з пацієнтом несе солідарну відповідальність за стан його здоров’я. Система управління галуззю має базуватися на медичній економіці. Потрібно створити умови для розкріпачення українських лікарів, що сприятиме розвитку їхнього інтелектуального й економічного потенціалу. Професія лікаря повинна стати найпрестижнішою професією в Україні. Український лікар за своїми легальними доходами має і зобов’язаний стати представником середнього класу.
— Усе правильно, нічого не скажеш. А в дійсності? Чому ж, на Вашу думку, буксують реформи, які причини невдач?
— Передусім маємо дати чітку відповідь на запитання: яку модель системи охорони здоров’я хочемо створити? Ми прагнемо створити соціально справедливу систему охорони здоров’я для медиків і пацієнтів, що базуватиметься на об’єктивних економічних засадах і можливостях для максимальної самореалізації лікарів. Чи продовжувати так звану оптимізацію нинішньої адміністративно-командної розподільчої системи соціального популізму, що провокує тіньовий обіг ресурсів і призводить до деградації внутрішньосистемних відносин? Очевидним є те, що причини нинішнього стану справ в охороні здоров’я закладено в самих підходах до трансформації галузі, в зіткненні інтересів різних груп впливу українського політикуму, а не у визначальній ролі й задоволенні потреб безпосередніх учасників виробництва різних видів медичної допомоги та їх споживачів.
Часта зміна владних команд привносить у процес реформування галузі охорони здоров’я імпульсивність, у якій нерідко спостерігається кардинальна зміна пріоритетів, для реалізації яких потрібно суттєво переглядати попередні плани дій. У результаті реформи відбуваються на папері в кабінетах чиновників різних рівнів, а в реальному житті, де наша нинішня система охорони здоров’я функціонує безсистемно, — переважно за рахунок героїчних зусиль медичних працівників і пацієнтів. Вважаю, що в умовах нестабільності політичної системи України позитивна перспектива поступального стабільного ефективного розвитку системи охорони здоров’я можлива завдяки реалізації консолідованих зусиль медичних працівників і пацієнтів на рівні обласного й міського самоврядування в контексті проведення адміністративно-територіальної реформи. Це мають бути обласні програми розвитку системи охорони здоров’я, які будуть планомірно здійснюватися протягом тривалого часу незалежно від зміни політичних команд.
— Якою, на Вашу думку, має бути роль місцевих громад?
— Галузь охорони здоров’я є особливою сферою життєдіяльності суспільства і в ній найменшою мірою допустима присутність політичної кон’юнктури. На сторожі цього мають стояти саме місцеві громади. Вони могли б підказати, як доцільніше реорганізувати мережу медичних закладів. Якщо йти шляхом пілотних областей, то, мабуть, доцільно відпрацьовувати мінімум два, а то й більше варіантів. Цей підхід можливо реалізувати через механізм підтримки місцевих самоврядних ініціатив. За результатами практичної реалізації кількох варіантів обласних програм можна буде мінімізувати ризик чергових помилок. Центральні ж органи влади мають прийняти закони і постанови, які сприятимуть реалізації місцевих ініціатив. Це механізм здорової конкуренції — запоруки динамічного прогресивного розвитку суспільства.
— Святославе Михайловичу, наскільки мені відомо, Ви вважаєте, що систему охорони здоров’я України потрібно формувати на трьох китах — це медична економіка, інформаційні технології та дієздатний інститут лікарів загальної практики. Поясніть, будь ласка, докладніше.
— Аналізуючи нинішній стан охорони здоров’я, доводиться констатувати, що однією з причин її нинішньої загальної стагнації є відсутність сучасних економічних регуляторів в управлінні охороною здоров’я. Прогресу в управлінні немає тому, що триває жорстке адміністративне управління галуззю, а не створюються умови для її ефективної роботи на економічних засадах із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Саме відсутність у галузі сучасних інноваційних технологій призводить до стагнації і відсутності тенденцій до можливих позитивних змін.
— Як, на Вашу думку, має вибудовуватися система розвитку охорони здоров’я в сучасних умовах?
— Ця система може відбутися лише за умови застосування високопродуктивних технологій розрахунку реальної вартості медичної допомоги. У формуванні тарифів на медичну допомогу визначальною має бути роль держави. Ринок медичної допомоги повинен координуватися державою саме через величину медичних тарифів, тому відношення до економіки і організації управління охороною здоров’я треба змінювати кардинально. Метою впровадження інформатизації в систему охорони здоров’я має стати значне підвищення доступності та якості медичної допомоги, наданої конкретному пацієнтові. Це може відбутися лише завдяки масовому застосуванню в практичній діяльності лікарів і лікувально-профілактичних закладів сучасних інформаційних технологій.
Регіональна, а також і загальнодержавна інформаційна мережа мають формуватись у комплексі як єдина інтегрована система, яка охоплює наступні розділи: центри обробки даних різних рівнів; електронна інформаційна мережа передавання даних; медичні інформаційні системи широкого доступу для медичних працівників; медичні інформаційні системи для населення; лікувально-профілактичні заклади (стаціонари, поліклініки, амбулаторії, швидка допомога; персональні електронні адреси, сайти, автоматизовані робочі місця лікарів; медичні фонди).
— Чи витягне нашу медицину сімейний лікар?
— Про узагальнений образ сучасного українського лікаря загальної практики не можна говорити без глибокого розчарування й співчуття. Причиною цього є ігнорування фундаментальних принципів під час впровадження даної технології, а саме: лікар загальної практики має бути самостійною юридичною особою, спільно з пацієнтом нести солідарну відповідальність за його здоров’я, бути фінансово відповідальним за здоров’я зареєстрованих у нього пацієнтів, в основі його діяльності має бути профілактика і донозологічна діагностика, він має брати участь у лікуванні своїх пацієнтів на вторинному рівні надання їм медичної допомоги. Практично ж у чинній системі охорони здоров’я України зазначені розділи роботи не діють, а без їх формування і системного впровадження значні якісні зміни неможливі.
Ми разом з партнерами працюємо над пропозиціями щодо оптимальних шляхів виходу із глибокої кризи. Нещодавно разом з партнерами — генеральним директором ТОВ «СІЕТ» Сергієм Дяченком та директором Мурманської інноваційної лабораторії «ЭМСИ» Миколою Наглим за ініціативи голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока провели у Львові семінар на тему «Політичні і галузеві перспективи розвитку системи охорони здоров’я на основі інноваційних технологій та самоврядних ініціатив». У семінарі взяли участь представники Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської, Волинської, Чернівецької, Вінницької областей.
Поряд з обговоренням актуальних проблем системи охорони здоров’я відповідних областей та шляхів їх розв’язання відбулася презентація матеріалів про систему управління галуззю, що базується на можливостях інформаційних систем та міжнародному досвіді медичного економічного аналізу. Ішлося також про інноваційні економічні пріоритети в реформуванні української державної та регіональної системи охорони здоров’я. Ми подали на розгляд колег розроблені нами складові системи, метою якої є об’єктивізація витрат на медичну допомогу конкретному хворому, надану конкретними виконавцями й узагальнену в економічно-обґрунтованих медичних тарифах, а також здійснення всіх видів розрахунків і платежів за допомогою сучасних інформаційних технологій.
Саме економічно обґрунтовані медичні тарифи і технологія їх застосування є ключем до формування ефективної системи охорони здоров’я. Унікальність нашої пропозиції полягає ще й у тому, що розробниками зібрано й систематизовано довідково-інформаційну документацію з різних медичних профілів, розроблено математичні алгоритми розрахунків, індивідуалізованих з урахуванням специфіки конкретного виду тарифу. Розрахунок вартості лікування конкретного хворого здійснюється з допомогою Єдиного тарифікатора видів медичної допомоги, який створюється методами математичного моделювання. У лікувальному закладі відбувається одноразовий збір інформації про всі лікувальні й діагностичні процедури у конкретного пацієнта з персоніфікацією медичного персоналу, що здійснював конкретну роботу.
— Які функціональні структури потрібно створити в ході формування системи на рівні області?
— Це обласний центр математичного моделювання, центр формування тарифів, фінансовий медичний розрахунковий центр, медичний інформаційний аналітичний центр. Завдяки цим функціональним структурам ми зможемо здійснювати розрахунок реальної вартості територіальної програми охорони здоров’я в ході планування бюджету. Стане можливою автоматизована обробка економічної і медико-статистичної інформації про роботу лікувального закладу аж до показників конкретного медичного працівника і його заробітної плати. Таким чином, фінансування лікувального закладу і заробітна плата персоналу визначатимуться кількістю і складністю виконаної медичної допомоги, а не кількістю ліжок і хворих. Упровадження цієї технології приведе до включення економічних механізмів регулювання й управління охороною здоров’я, що в кінцевому підсумку забезпечить раціональне використання фінансових ресурсів і в той же час значно поліпшить результати лікування.
Розмову вів
Василь КАЛИТА,
«Ваше здоров’я».
©”Ваше Здоров’я” №24 за 2011 р.