Э.М.С.И.

Медична газета України “ВАШЕ ЗДОРОВ’Я” (Орган Міністерства охорони здоров'я) від 01.07.2011. 

Дискусія навколо питань реформування системи охорони здоров’я України триває, набуває гос­троти. На сторінках «Вашого здоров’я» висвітлили свою позицію, свої думки начальники обла­сних управлінь охорони здоров’я, головні лікарі центральних районних лікарень, сімейні лікарі і на­віть пацієнти, внесли низку конструктивних пропозицій, як нам жити далі. Наш кореспондент по­просив викласти свої міркування з порушених питань директора Інституту стратегічного розви­тку системи охорони здоров’я України Святослава ХАНЕНКА, депутата Київської обласної ради, оскільки інститут має певні напрацювання в цій темі.
— Святославе Михайловичу, хотілось би знати напрацьовані Вами основоположні принципи ро­звитку нашої системи охорони здоров’я.

— Будь ласка, сформулюю коротко. Охорона здоров’я українців — це пріоритетне питання національної безпеки України. В українському суспільстві має формуватися культ здоров’я — духовного, фізичного, психі­чного. Наша система охорони здоров’я стане ефективною лише за умови її трансформації на економічно-правових засадах і на найширшому впровадженні інформаційних технологій. Ключовою фігурою в системі має стати лікар загальної практики — фондотримач, який спільно з пацієнтом несе солідарну відповідаль­ність за стан його здоров’я. Система управління галуззю має базуватися на медичній економіці. Потрібно створити умови для розкріпачення українських лікарів, що сприятиме розвитку їхнього інтелектуального й економічного потенціалу. Професія лікаря повинна стати найпрестижнішою професією в Україні. Українсь­кий лікар за своїми легальними доходами має і зобов’язаний стати представником середнього класу.

— Усе правильно, нічого не скажеш. А в дійсності? Чому ж, на Вашу думку, буксують реформи, які причини невдач?

— Передусім маємо дати чітку відповідь на запитання: яку модель системи охорони здоров’я хочемо ство­рити? Ми прагнемо створити соціально справедливу систему охорони здоров’я для медиків і пацієнтів, що базуватиметься на об’єктивних економічних засадах і можливостях для максимальної самореалізації ліка­рів. Чи продовжувати так звану оптимізацію нинішньої адміністративно-командної розподільчої системи со­ціального популізму, що провокує тіньовий обіг ресурсів і призводить до деградації внутрішньосистемних відносин? Очевидним є те, що причини нинішнього стану справ в охороні здоров’я закладено в самих підхо­дах до трансформації галузі, в зіткненні інтересів різних груп впливу українського політикуму, а не у визна­чальній ролі й задоволенні потреб безпосередніх учасників виробництва різних видів медичної допомоги та їх споживачів.

Часта зміна владних команд привносить у процес реформування галузі охорони здоров’я імпульсивність, у якій нерідко спостерігається кардинальна зміна пріоритетів, для реалізації яких потрібно суттєво перегля­дати попередні плани дій. У результаті реформи відбуваються на папері в кабінетах чиновників різних рі­внів, а в реальному житті, де наша нинішня система охорони здоров’я функціонує безсистемно, — перева­жно за рахунок героїчних зусиль медичних працівників і пацієнтів. Вважаю, що в умовах нестабільності полі­тичної системи України позитивна перспектива поступального стабільного ефективного розвитку системи охорони здоров’я можлива завдяки реалізації консолідованих зусиль медичних працівників і пацієнтів на рі­вні обласного й міського самоврядування в контексті проведення адміністративно-територіальної рефо­рми. Це мають бути обласні програми розвитку системи охорони здоров’я, які будуть планомірно здійсню­ватися протягом тривалого часу незалежно від зміни політичних команд.

— Якою, на Вашу думку, має бути роль місцевих громад?

— Галузь охорони здоров’я є особливою сферою життєдіяльності суспільства і в ній найменшою мірою до­пустима присутність політичної кон’юнктури. На сторожі цього мають стояти саме місцеві громади. Вони могли б підказати, як доцільніше реорганізувати мережу медичних закладів. Якщо йти шляхом пілотних об­ластей, то, мабуть, доцільно відпрацьовувати мінімум два, а то й більше варіантів. Цей підхід можливо ре­алізувати через механізм підтримки місцевих самоврядних ініціатив. За результатами практичної реаліза­ції кількох варіантів обласних програм можна буде мінімізувати ризик чергових помилок. Центральні ж орга­ни влади мають прийняти закони і постанови, які сприятимуть реалізації місцевих ініціатив. Це механізм здорової конкуренції — запоруки динамічного прогресивного розвитку суспільства.

— Святославе Михайловичу, наскільки мені відомо, Ви вважаєте, що систему охорони здоров’я України потрібно формувати на трьох китах — це медична економіка, інформаційні технології та ді­єздатний інститут лікарів загальної практики. Поясніть, будь ласка, докладніше.

— Аналізуючи нинішній стан охорони здоров’я, доводиться констатувати, що однією з причин її нинішньої загальної стагнації є відсутність сучасних економічних регуляторів в управлінні охороною здоров’я. Прогре­су в управлінні немає тому, що триває жорстке адміністративне управління галуззю, а не створюються умови для її ефективної роботи на економічних засадах із застосуванням сучасних інформаційних техноло­гій. Саме відсутність у галузі сучасних інноваційних технологій призводить до стагнації і відсутності тенде­нцій до можливих позитивних змін.

— Як, на Вашу думку, має вибудовуватися система розвитку охорони здоров’я в сучасних умовах?

— Ця система може відбутися лише за умови застосування високопродуктивних технологій розрахунку ре­альної вартості медичної допомоги. У формуванні тарифів на медичну допомогу визначальною має бути роль держави. Ринок медичної допомоги повинен координуватися державою саме через величину меди­чних тарифів, тому відношення до економіки і організації управління охороною здоров’я треба змінювати кардинально. Метою впровадження інформатизації в систему охорони здоров’я має стати значне підвище­ння доступності та якості медичної допомоги, наданої конкретному пацієнтові. Це може відбутися лише за­вдяки масовому застосуванню в практичній діяльності лікарів і лікувально-профілактичних закладів суча­сних інформаційних технологій.

Регіональна, а також і загальнодержавна інформаційна мережа мають формуватись у комплексі як єдина інтегрована система, яка охоплює наступні розділи: центри обробки даних різних рівнів; електронна інфо­рмаційна мережа передавання даних; медичні інформаційні системи широкого доступу для медичних пра­цівників; медичні інформаційні системи для населення; лікувально-профілактичні заклади (стаціонари, по­ліклініки, амбулаторії, швидка допомога; персональні електронні адреси, сайти, автоматизовані робочі мі­сця лікарів; медичні фонди).

— Чи витягне нашу медицину сімейний лікар?

— Про узагальнений образ сучасного українського лікаря загальної практики не можна говорити без глибо­кого розчарування й співчуття. Причиною цього є ігнорування фундаментальних принципів під час впрова­дження даної технології, а саме: лікар загальної практики має бути самостійною юридичною особою, спіль­но з пацієнтом нести солідарну відповідальність за його здоров’я, бути фінансово відповідальним за здо­ров’я зареєстрованих у нього пацієнтів, в основі його діяльності має бути профілактика і донозологічна ді­агностика, він має брати участь у лікуванні своїх пацієнтів на вторинному рівні надання їм медичної допо­моги. Практично ж у чинній системі охорони здоров’я України зазначені розділи роботи не діють, а без їх формування і системного впровадження значні якісні зміни неможливі.

Ми разом з партнерами працюємо над пропозиціями щодо оптимальних шляхів виходу із глибокої кризи. Нещодавно разом з партнерами — генеральним директором ТОВ «СІЕТ» Сергієм Дяченком та директо­ром Мурманської інноваційної лабораторії «ЭМСИ» Миколою Наглим за ініціативи голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока провели у Львові семінар на тему «Політичні і галузеві перспективи розвитку системи охо­рони здоров’я на основі інноваційних технологій та самоврядних ініціатив». У семінарі взяли участь пред­ставники Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської, Волинської, Чернівецької, Вінницької областей.

Поряд з обговоренням актуальних проблем системи охорони здоров’я відповідних областей та шляхів їх розв’язання відбулася презентація матеріалів про систему управління галуззю, що базується на можливо­стях інформаційних систем та міжнародному досвіді медичного економічного аналізу. Ішлося також про ін­новаційні економічні пріоритети в реформуванні української державної та регіональної системи охорони здоров’я. Ми подали на розгляд колег розроблені нами складові системи, метою якої є об’єктивізація ви­трат на медичну допомогу конкретному хворому, надану конкретними виконавцями й узагальнену в еконо­мічно-обґрунтованих медичних тарифах, а також здійснення всіх видів розрахунків і платежів за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Саме економічно обґрунтовані медичні тарифи і технологія їх застосування є ключем до формування ефе­ктивної системи охорони здоров’я. Унікальність нашої пропозиції полягає ще й у тому, що розробниками зі­брано й систематизовано довідково-інформаційну документацію з різних медичних профілів, розроблено математичні алгоритми розрахунків, індивідуалізованих з урахуванням специфіки конкретного виду тари­фу. Розрахунок вартості лікування конкретного хворого здійснюється з допомогою Єдиного тарифікатора видів медичної допомоги, який створюється методами математичного моделювання. У лікувальному за­кладі відбувається одноразовий збір інформації про всі лікувальні й діагностичні процедури у конкретного пацієнта з персоніфікацією медичного персоналу, що здійснював конкретну роботу.

— Які функціональні структури потрібно створити в ході формування системи на рівні області?

— Це обласний центр математичного моделювання, центр формування тарифів, фінансовий медичний розрахунковий центр, медичний інформаційний аналітичний центр. Завдяки цим функціональним структу­рам ми зможемо здійснювати розрахунок реальної вартості територіальної програми охорони здоров’я в ході планування бюджету. Стане можливою автоматизована обробка економічної і медико-статистичної ін­формації про роботу лікувального закладу аж до показників конкретного медичного працівника і його заро­бітної плати. Таким чином, фінансування лікувального закладу і заробітна плата персоналу визначати­муться кількістю і складністю виконаної медичної допомоги, а не кількістю ліжок і хворих. Упровадження ці­єї технології приведе до включення економічних механізмів регулювання й управління охороною здоров’я, що в кінцевому підсумку забезпечить раціональне використання фінансових ресурсів і в той же час значно поліпшить результати лікування.

Розмову вів

Василь КАЛИТА,

«Ваше здоров’я».

©”Ваше Здоров’я” №24 за 2011 р.